Там за вiками за гiрким туманом,
Де Вiчнiсть трубить у Роландiв рiг,
Була Любов єдиним талiсманом,
А талiсман той звався оберiг.
Було життя овiяне красою,
Любов i честь цiнились над життя,
I що там смерть з великою косою -
Мужчина, лицар, сонячне дитя.
В моїх садах мелодiї Провансу -
I жiнка, жiнка, жiнка всiх вiкiв.
За неї лицар гинув без авансу,
Вона ж чекала цокоту пiдкiв.
В монастирях, фортецях i столицях,
З глухих палацiв схожих на тюрму,
Якщо вiн лицар, о якщо вiн лицар -
Вона троянду кидала йому.
Гирмiли вальси, пурхали амури,
Давили буднi смикал сiм'я
Жiноча туга билася об мури
Де лицар мiй молитва де моя.
I хоч в'яжiть, хоч клiтку або плiтку,
Хоч бозна-хто розкаже бозна-де,
Якщо вiн лицар - жiнка кине квiтку,
На все життя очима проведе.
|
Іван Франко "Мойсей". Переказ
