Там за вiками за гiрким туманом, Де Вiчнiсть трубить у Роландiв рiг, Була Любов єдиним талiсманом, А талiсман той звався оберiг.
Було життя овiяне красою, Любов i честь цiнились над життя, I що там смерть з великою косою - Мужчина, лицар, сонячне дитя. В моїх садах мелодiї Провансу - I жiнка, жiнка, жiнка всiх вiкiв. За неї лицар гинув без авансу, Вона ж чекала цокоту пiдкiв. В монастирях, фортецях i столицях, З глухих палацiв схожих на тюрму, Якщо вiн лицар, о якщо вiн лицар - Вона троянду кидала йому. Гирмiли вальси, пурхали амури, Давили буднi смикал сiм'я Жiноча туга билася об мури Де лицар мiй молитва де моя. I хоч в'яжiть, хоч клiтку або плiтку, Хоч бозна-хто розкаже бозна-де, Якщо вiн лицар - жiнка кине квiтку, На все життя очима проведе.
|