Осінні квіти ще цвітуть серед долин, Ще ясен під вікном шумить зелений, Та ген од снігових од білих верховин Холодний світ зими пливе до мене. Ще в моїм серці сяє день ясний, Та темний чуб вже сивина укрила, Неначе буйний ряст зеленої весни Зимова паморозь нараз прибила.
Вмирають квіти вже. I геть зника життя. Прилинь до мого серця, пташко мила! Сумний минає вік, немає вороття, Ген - край життя чекає нас могила. Я перший з нас помру. Скажи, скажи мені, Чи саван мій обмиєш ти сльозами, Чи спалахнуть в очах нових кохань вогні Й моє ім'я зотліє над вогнями?
Якщо свою вуаль ти скинеш жалібну, Залиш її на камені у мене; Покину світ могил тоді на мить одну, Щоб підібрати те сумне знамено I сльози втерти ним,- в яку коротку мить Забула ти усе наше минуле! Та кров сердечних ран не легко зупинить, Воно і тут ячить - тривожне серце чуле. Перекладач: Леонід Первомайський
Всі права захищені згідно чинного законодавства України (частина 1 статті 41 Конституції України та стаття 418 Цивільного кодексу України). Будь-яке поширення чи передрук матеріалів сайту дозволяється тільки за умови розміщення активного (індексованого) гіперпосилання на першоджерело.
Авторське право
Всі матеріали представлені виключно для ознайомлення і повинні бути видалені з Вашого комп'ютера чи будь-якого іншого носія інформації відразу після поверхневого ознайомлення із змістом. Копіюючи чи зберігаючи представлені матеріали, Ви приймаєте на себе всю відповідальність, згідно діючого міжнародного законодавства, а саме закону про авторське право і суміжні з ним закони. Публікація даних матеріалів не несе за собою ніяких комерційних прибутків та винагород.
Правовласникам
Всі авторські права зберігаються за правовласниками. Якщо Ви є автором якогось із представлених матеріалів і хочете доповнити, змінити чи видалити його з сайту, будь ласка, зв'яжіться з адміністратором сайту (реквізити для зв'язку можна знайти на сайті). Я прийму міри щодо владнання непорозумінь.
Переказ повісті І. Франка «Захар Беркут»
