"Існує глибока таїна зв’язку долі людської і образів світу. Не кожному дано її відчути. Не кожен чує схлипи осіннього вітру, чекання замерзлої землі, над якою зібралися снігові хмари. А хто відчуває, той розуміє мову Всесвіту, якою промовляє Бог. Тому й кажуть: справжній Божою милістю поет. Але справжній Божою милістю поет – це і той, хто хоч нічого і не написав, але розуміє мову природи, мову стихій, німу мову душі іншої людини, у якої радість або горе, відчув і прийшов на допомогу, коли ця допомога потрібна, прийшов, хоч і не просили. Бо поезія душі – це поезія естетичної і моральної – ширше – поезія духовної людяності, якої не може виховати ні запам’ятання формул і дат, ні знання будь-яких відомостей про світ. Ця поезія формулюється з допомогою почуттів, естетичними, художніми засобами мистецтва, роздумами над долею героїв, уявою і переживанням людини, що читає, уявляє, співчуває, думає, плаче і сміється. Це саме й здатна творити в душі учнів література як шкільний предмет".

Лісовський А. Література в системі сучасної шкільної освіти // Українська мова і література в школі. – 2011. - № 1. – С. 23