|
Все люди, как книги, и мы их читаем, Кого-то за месяц, кого-то за два. Кого-то спустя лишь года понимаем, |
Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги,
Гей, життя, виходь на бій, —
Пожартуєм для розваги!
...
Читати далі
|
Вот о чём, прожив уже полвека, думаю теперь всё чаще я: есть-таки душа у человека, есть! Притом у каждого своя.
...
Читати далі
|
Спасибо, что память нетленна,
хотя и не держит обид,
спасибо, что город Верлена
в сиреневой дымке рябит,
...
Читати далі
|
Осінні квіти ще цвітуть серед долин,
Ще ясен під вікном шумить зелений,
Та ген од снігових од білих верховин
Холодний світ зими пливе до мене.
Ще в моїм серці сяє день ясний,
Та темний чуб вже сивина укрила,
Неначе буйний ряст зеленої весни
Зимова паморозь нараз прибила.
...
Читати далі
|
В сто образов я облекаю любовь
В сто образов я облекаю любовь,
Сто раз тебя вижу другой;
Ты остров, и страсть омывает моя
Тебя сумасшедшей рекой.
...
Читати далі
|
Останній листок ...
Згадуючи новелу О'Генрі
Скажений осінній вітер,
Завивав в обіймах плюща,
Зриваючи листя сердито,
Зі старого чіпкого куща.
...
Читати далі
|
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
...
Читати далі
|
Усе змінилось. Люди і часи.
Двадцятий вік уже за перелазом.
Глобальне людство хоче ковбаси ,
а вже вона з нуклідами і сказом.
...
Читати далі
|
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
...
Читати далі
|
Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий вовік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні.
...
Читати далі
|
І скаже світ:
– Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов – на грані маячні
і віра – у наївності на грані.
...
Читати далі
|
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
...
Читати далі
|
Ми хочем тиші, хочем храмів.
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
від хрунів, хряків і вождів.
...
Читати далі
|
Я егоїстка? Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
...
Читати далі
|
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
...
Читати далі
|
Там за вiками за гiрким туманом,
Де Вiчнiсть трубить у Роландiв рiг,
Була Любов єдиним талiсманом,
А талiсман той звався оберiг.
...
Читати далі
|
Помилуй, Боже, наше поколенье!
Оборони — чем хуже мы иных?
Мы жили в страхе, муке, в отдаленье
От жён своих, детей и стен родных.
Нас, непонятно почему, карали.
Мы жили … Нет, скорее, умирали.
...
Читати далі
|
Стендаль червоно-чорний,
І вдумливий Бальзак,
І Діккенс пишномовний,
І вишуканий Уайльд.
Толстой глибинно-мудрий,
Прискіпливий Флобер.
...
Читати далі
|
Я раздаю свои мечты,
Как тополь золотые листья.
В них фальши нет и суеты,
И прописных каких-то истин.
...
Читати далі
|
|
