Так важко дихати залізом,
Ходити задом-на-перед.
Вже не сміється Мона Ліза
із смертю творячи дует.

У грудях серце — наче брила.
Іду Говерлою Голгот.
Та звідкись ще беруться сили.
Я — знов народжений народ.

З небес й землі зітчуться крила.
І хтось зненацька підштовхне...
Та кров немов червоний килим
моїх грудей не омине.