Відеопоезія є самобутнім, доконаним, видом мистецтва, яке вміщує в собі поєднання літератури, відео, фотографії, музики, анімації й живопису. Проте головний стрижень, для створення відео-поетичного кліпу, в-першу чергу, становить поетичний твір, текст, але при всьому цьому безпосередня якість поетичного тексту, як це не парадоксально, не є вирішальною для відеопоезії. Якісна відеопоезія це сукупність низки факторів і мистецьких рішень, які опосередковані саме поєднанням, мікшуванням, різних видів мистецтва. Так неординарне режисерське рішення, доволі часто відіграє вирішальну роль у сприйняті відеопоезії, хоча при цьому слід пам’ятати, що самі образи й головну ідею, безпосередньо формує текст.
Відеопоезія це спроба зафільмувати, передати глядачеві – образність, асоціативність, яка породжується текстом під час його читання, тому відеопоезія сповнена індивідуальним сприйняттям тексту безпосередньо режисером й автором. Навіть у цих тонких пластах уяви, ми бачимо поєднання у співавторстві, сприйняття одного й того тексту, різними людьми, так би мовити «колективне фантазування».
Креативність рішення тих чи інших поставлених знімальною групою завдань самі по собі викликають у глядача захоплення. Але будь-які цікаві форми, наприклад операторської робити, створення анімації й так далі, повинні йти у контексті з текстом, а не у розріз з ним, тобто не повинно бути так що цікаве, якісне відео живе окремо, а текст озвучений голосом автора існує у зовсім іншій площині.
Відеопоезія є дуже актуальним явищем, яке відповідає нашому часу, коли твори мистецтва за короткий час повинні передати великий потік інформації й емоцій. Такі зрушення в сучасному мистецтві розглянуті у праці Елвіна Тоффлера «The Third Wave (1980) \ Третья волна», на прикладі «кліп-культури». Ми можемо спостерігати це явище на зменшені об’єму книг, так наприклад повість в наш час за об’ємом сприймається як роман, а велике оповідання може виступати за повість, але при зменшенні об’ємів романів початку двадцять першого століття, слід зазначити на їх великій інформаційності, що відбувається доволі часто завдяки прийому ремінісценції, тобто посилання до інших творів мистецтва, що дає змогу читачеві побачити цілий культурний пласт, хоча й поверхово, але якщо чесно в нас й не має часу щоб вивчати все досконало, нажаль життя коротке, а при сьогоднішніх темпах розвитку ми можемо собі дозволити бути тільки добре обізнаними у якихось питаннях, ніж вивчити їх досконало. Тому не дивлячись на те, що у Елвіна Тоффлера явище «кліп-культури» виступає радше як негативне, воно найбільш точно охоплює ті видозміни, які відбуваються в контексті розвитку сучасного мистецтва, яке немов могутній велет намагається нести на своїх плечах спадщину усієї світової культури, реанімуючи її флешбеками й посиланнями, хоч дехто каже що це все «танці на кістках померлих», але без цього «танцю» нести пам’ять про померлих далі є не можливим.
Відомі фестивалі відеопоезії, премії та нагороди
Одними з наймасштабніших світових фестивалів відеопоезії є «ZEBRA Poetry Film Festival» (Berlin, www.literaturwerkstatt.org) та фестиваль «International Literary Film Festival» (Бруклін, м. Нью Йорк, США, http://www.literaryfilmfestival.com). А також існує ціла низка не менш цікавих фестивалів, нагород, і премій у галузі відеопоезії як-то: «VideoBardo» (www.videopoesia.com) – Міжнародний фестиваль відеопоезії у Буенос Айресі (Аргентина), український Міжнародний фестиваль відеопоезії «CYCLOP» (м. Київ http://litfest.ru/CYCLOP/about.html), російські фестивалі відеопоезії «П’ята нога» та «ЗРЯ!», український поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ (м. Чернівці, www.meridiancz.com), який свого часу заснував відеопоетичну премію «БУК», й десятки інших нагород, список яких обов’язково буде поновлюватися.
Джерело: http://zimin.in/?p=20