Учені з Computational Story Lab в університеті Вермонта з’ясували, що всі літературні твори побудовані на чергуванні полюсів емоційного забарвлення. У своєму дослідженні вони виділили шість базових кривих, які ілюструють популярні послідовності «злетів» і «падінь». Пише Apparat. 

У своєму аналізі вчені відштовхувалися від ідеї, що кожне слово можна охарактеризувати як позитивно або негативно емоційно забарвлене. Вони використовували алгоритм Hedonometer, в якому це емоційне навантаження виражене в числовому значенні. Алгоритм присвоює числове значення кожному слову, потім ділить текст на уривки з 10 тисяч слів і вираховує середню емоційну валентність. Таким чином вони проаналізували 1 737 текстів з електронної бібліотеки Проекту «Гутенберг», які були завантажені більше 150 разів.

«Ми знайшли набір із шести основних кривих, на основі яких будуються більш складні наративи», — заявляють вчені. Звичайно, багато творів мають тоншу побудову, але в цілому основні емоційні криві виглядають так:

«Із грязі в князі» (зліт): «Аліса в країні чудес» Льюїс Керолл

«Трагедія» (падіння): «Ромео і Джульєтта» Вільям Шекспір

«Людина в ямі» (падіння-зліт): «Чарівник країни Оз» Френк Баум

«Ікар» (зліт-падіння): «Римський Експрес» Артур Гріффітс

«Попелюшка» (зліт-падіння-зліт): «Різдвяна пісня» Чарльз Діккенс

«Едіп» (падіння-зліт-падіння): «Герой нашого часу» Михайло Лермонтов

Наприклад, емоційні криві всіх книг про Гаррі Поттера будуються за однаковою схемою «з грязі в князі» («вбити дракона»), хоча емоційне забарвлення змінюється від сцени до сцени.

Назви кривих автори взяли з попередніх досліджень, присвячених основним сюжетам світової літератури. Багато літературознавці говорили про три, сім, вісім і тридцять дві базові сюжетні схеми, яким відповідають всі історії, що існують. Регану найближча класифікація письменника Курта Воннегута, який виділив вісім сюжетів. Частково Воннегут представив свою теорію в книзі «Людина без країни», додавши туди декілька графіків, на яких вертикальна лінія означала рух від героя від «падіння» до «зльоту», а горизонтальна — від початку до кінця історії. При цьому вчені наголошують, що емоційні дуги можуть не збігатися з композицією і сюжетом твору. «Емоційна дуга оповідання не дає нам прямої інформації про сюжет або очікуване значення історії, а швидше виступає як частина опису», — пишуть вони.

За словами авторів, результати дослідження можуть бути цікавими не тільки літературознавцям, а й розробникам програм для написання тексту. Наприклад, якщо судити за кількістю завантажень на сайті бібліотеки «Гуттенберга», то читачам більше подобаються історії, в яких багато разів змінюється емоційний полюс і які закінчуються «падінням».

Apparat

Друг читача